Після закінчення першої світової війни Великобри¬танія вийшла в число
країн-переможниць. Німеччина, головний конкурент Англії, була розгромлена.
Терито¬рія Британської імперії за рахунок колоніальних воло¬дінь збільшилась на
2,6 млн. кв. км, а її населення майже на ІЗ млн. чол. Економічні втрати Англії
під час війни були меншими, ніж у інших європейських держав.
Однак перемога у
війні далася значною напругою сил. Втрати вбитими становили 875 тис. чол., понад
2 млн. були поранені. 70 відсотків англійського торгово¬го флоту було потоплено.
До того ж, Англія в період війни користувалася американською фінансовою
допо¬могою, внаслідок чого вона перетворилася із кредитора у боржника. В країні
знизився обсяг промислового ви¬робництва, конкурентна здатність англійських
товарів на світовому ринку знизилася, більш ніж у 2 рази скоро¬тився
зовнішньоторговий оборот Великобританії.
Усі ці труднощі випали на долю
коаліційного уряду Великобританії (консерватори, ліберали, лейбористи), який
очолював лідер ліберальної партії Ллойд-Джордж. Наприкінці 1917 р. він виступив
з ідеєю проведення економічної і політичної реконструкції, покликаної посіяти в
масах ілюзію позитивних зрушень у державі. На початку 1918 р. уряд Ллойд-Джорджа
провів виборчу реформу, яка надавала право голосу чоловікам з 21 року, а жінкам
— з 30 років. Було запроваджено обо¬в'язкове навчання дітей до 14 років,
встановлено пенсії колишнім солдатам, розпочалася демобілізація з
армії.
Очоливши виборчу кампанію, Ллойд-Джордж роз¬палював шовіністичні
настрої, закликав «гідно» зустріти героїв війни та «забезпечити їм світле
майбутнє». Англійський прем'єр-міністр вимагав, щоб Німеччина заплатила
контрибуцію в сумі 240 млн. золотих марок. Популярним стало гасло «За все
заплатять боші!». Пер¬ші післявоєнні вибори увійшли в історію як вибори «хакі»
(по команді). Вони принесли значну перемогу консервативно-ліберальній коаліції,
яка утримувала владу майже чотири роки.